Вільям Говард Шуман був одним із провідних американських композиторів XX століття. Він не лише писав музику у різних жанрах, а й працював у сферах музичної освіти та адміністрування. У дитинстві Шуман грав на скрипці, але згодом захопився джазом та бродвейською музикою. Тож його музичні смаки були доволі різноманітними, що знайшло відображення у його творчості. Композитору вдалось поєднати американські джазові та фольклорні традиції з гармонійними стилями попередніх епох. Його кантата «Вільна пісня» стала першим музичним твором відзначеним Пулітцерівською премією. Дізнайтесь більше про життєвий шлях та здобутки талановитого ньюйоркця на new-york-trend.
Початок життя майбутнього композитора
Вільям Говард Шуман народився 4 серпня 1910 року на Мангеттені. Його батьками були євреї Семюел та Рейчел Шуман. Вони назвали сина на честь Вільяма Говарда Тафта, 27-го президента США, але у побуті звикли називати хлопчика Біллом.
У дитячі роки він навчився грати на скрипці та банджо, але найбільшим його захопленням був бейсбол. Щодо музики, то у старшій школі Вільям організував гурт «Біллі Шуман та його оркестр Аламоського товариства» і був у ньому бас-гітаристом. Хлопців запрошували для музичного супроводу на весілля та інші свята. Для юного Вільяма це було радше хобі й він не планував професійно пов’язувати своє життя з музикою.
У 1928 році він став студентом Школи комерції Нью-Йоркського університету. Паралельно юнак влаштувався на роботу в рекламне агентство. Він здобував освіту у сфері бізнесу й саме там убачав своє майбутнє. При цьому музику він також не полишав. Разом зі своїм товаришем Е. Б. Марксом писав пісні. Крім того, познайомившись з поетом Френком Лессером, створив разом з ним декілька десятків пісень. Музику до відомої композиції Лессера «In Love with a Memory of You» написав саме Шуман.
Цей творчий тандем створив багато пісень для радіо, водевілів та нічних клубів, але у той час зробити справжній хіт їм не вдалося. Тож до 25 років Вільям Шуман написав понад сотню пісень, але продовжував розпочате навчання у сфері бізнесу, не вважаючи музику фахом.
День, що змінив усе
У світ класичної музики Вільям Шуман прийшов досить пізно за тогочасними уявленнями. Йому було 19 років, коли 13 квітня 1930 року він пішов на концерт Нью-Йоркської філармонії, де диригував Артуро Тосканіні. У програмі заходу прозвучали Мендельсон, Брамс та Кастельнуово-Тедеско. Вільяма вразило море струнних інструментів, які грали, немов один. Його так приголомшило побачене та почуте під час концерту, що наступного дня він вирішив стати композитором.
Після цього Шуман покинув навчання у сфері бізнесу та зосередився на вивченні теорії музики. Щоб надолужити втрачений час, він постійно відвідував концерти, а у 1933 році вступив до Педагогічного коледжу Колумбійського університету. Там Шуман здобув ступені бакалавра та магістра. Крім того, він вивчав музику у Консерваторії Малкіна та навчався мистецтва композиції у видатного композитора Роя Гарріса в Джульярдській школі.
У цей період музикант також здобув кваліфікацію диригента та став викладачем композиції у коледжі Сари Лоуренс. Паралельно з цією робою, Вільям Шуман був директором з публікацій у відомому американському видавництві творів класичної музики «G. Schirmer, Inc.». Він також писав багато власних творів, які до кінця 1930-х років почали привертати увагу музичного світу.
Завдяки Гаррісу Шуман познайомився з диригентом Сержем Кусевицьким, який у 1939 році диригував його «Симфонією № 2» з Бостонським симфонічним оркестром. Відому «Симфонію для струнних» Шуману також замовив Фонд Кусевицького у 1943 році. У межах цієї співпраці Кусевицький диригував прем’єрами увертюри «Американський фестиваль», «Симфонією № 3» та кантатою «Вільна пісня».
Третя симфонія Шумана здобула першу премію Нью-Йоркського гуртка музичних критиків, а «Вільна пісня» була ушанована першою Пулітцерівською премією з музики. Ці твори зробили Вільяма Шумана відомим у музичному світі та затвердили його репутацію талановитого композитора.
Творчість Вільяма Шумана
Композитор створив значний творчий доробок. Крім восьми симфоній, відомим є його концерт для скрипки, а також такі музичні твори, як:
- «Американська фестивальна увертюра» (1939 рік),
- балети «Підтечія» (1945 рік) та «Джудіт» (1949 рік),
- «Новоанглійський триптих» (1956 рік),
- «Мадригали поштою» (1972 рік),
- опери «Могутній Кейсі» (1953 рік) та «Питання смаку» (1989 рік).
У 1963 році Вільям Шуман зробив аранжування органної п’єси Чарльза Айвза «Варіації на тему «Америка»» для оркестру. Ще один його популярний твір має назву «Міст Джорджа Вашингтона» та був написаний у 1950 році для концертного оркестру.
У 1971 році композитора нагородили медаллю Едварда Макдауелла за видатний внесок в американську культуру. У 1985 році він отримав спеціальну Пулітцерівську премію, а у 1987 році був відзначений Національною медаллю мистецтв.
Адміністративна та освітня діяльність
У 1945 році Вільям Шуман став президентом Джульярдського університету. На цій посаді він запровадив низку нововведень, наприклад, об’єднав курси теорії, історії музики та репертуару в один курс під назвою «Література музичних матеріалів». Крім того, його метою було залучення відомих американських композиторів до викладання. Він також заснував «Струнний квартет Джульярдського університету» з талановитих викладачів. Цей ансамбль став провідним не лише серед подібних колективів закладів освіти, але й загалом у США.
Використовуючи вплив своєї адміністративної посади, Вільям Шуман переконав розробників Лінкольн-центру виконавських мистецтв включити до його складу Джульярдський університет. У 1962 році він став президентом Лінкольн-центру, замінивши на цій посаді Джона Д. Рокфеллера III, й залишився на ній до 1969 року.
Перебуваючи на цій посаді, композитор справив значний позитивний вплив на світ виконавських мистецтв. Він ініціював створення та розвиток низки важливих проєктів та програм, серед яких: Товариство камерної музики Лінкольн-центру, Кінотовариство Лінкольн-центру, літні променадні концерти Нью-Йоркської філармонії та Студентська програма. Шуман активно пропагував американську музику, заохочував виступи американських композиторів, а також виконання нових творів, написаних ними.
Попри таку активну освітню та адміністративну діяльність, він залишався, перш за все, композитором, продовжував писати власні твори та вдосконалювати вже написані.
Кінець життя Вільяма Шумана
У 1968 році Вільям Шуман пережив серцевий напад. Після цього він пішов з посади президента Лінкольн-центру та вирішив більше зосередитись на написанні музики. Його залучали до діяльності центру як почесного президента. Цей титул йому, до речі, надали також і у Джульярдському університеті. Крім того, Шуман охоче ділився адміністративним досвідом з багатьма організаціями на консультативних посадах і долучився до заснування Студентської композиторської премії BMI (Broadcast Music Incorporated).
Відомий композитор пішов з життя у лікарні Ленокс-Гілл у Нью-Йорку 15 лютого 1992 року у віці 81 року. У нього залишилися дружина Френсіс, з якою вони були разом з 1936 року, а також двоє дітей і один онук.
