Нью-Йорк – це місто, яке ніколи не спить. Його можливості, розваги й бурхливе життя приваблює величезну кількість туристів з усього світу. І, здається, так було завжди. З особливим трепетом жителі міста згадують період розквіту нічних клубів у 1940-х й далі. Тоді ньюйоркці не могли обирати, чи посидіти їм сьогодні вдома перед телевізором, чи зайнятись чимось іншим. Якщо ви хотіли провести вечір вдало, ви повинні були вийти з дому й завітати до одного з закладів. А серед них виділявся клуб Copacabana, стіни якого бачили неймовірну історію цілого покоління. Тож час її дізнатись і нам на new-york-trend.
Історія Copacabana
Клуб Copacabana розпочав свою історію у листопаді 1940 року. Хоч Європа перебувала у вирі Другої світової війни, проте американці щойно вийшли з кризи й прагнули прожити це життя на повну. Саме тому на порядку денному були танці, співи й розваги. А цей настрій чудово підхопив Монте Прозер – творець й власник клубу. Чоловік встиг попрацювати і пресагентом, і продюсером, і організатором розважальних програм. Саме тому у ньому чудово поєднались підприємницька жилка й творча енергія, які дозволили почати новий проєкт. Його він назвав на честь відомого пляжу у Ріо-де-Жанейро й створив у дусі латиноамериканської культури. Заклад розташувався на 10 East 60th Street по сусідству з the Hotel Fourteen. Клуб відразу ж привернув увагу нью-йоркської публіки й не тільки її. А мова йде про мафіозне угрупування, яке шукало вигоду у Copacabana.
У той час для Нью-Йорка не було рідкістю, коли бізнес підпорядковувався мафіозі. Таким чином вони створювали прикриття для своєї нелегальної діяльності. А клуби стали ідеальним варіантом для їхніх планів. Не оминула ця доля й Copacabana. І як би Монте Прозер не захищав своє дітище, до нього надійшла пропозиція, від якої неможливо було відмовитись. А все тому, що він просто не мав вибору. Так в гру вступив кримінальний авторитет – Френк Костелло. І оскільки він не хотів висвітлювати свою причетність до цього бізнесу, то довірив керувати справами у клубі Жюлю Поделлу. Саме так Copacabana перетворився на тандем творчості й мафіозної діяльності. А це мало неабиякий вплив на історію закладу, який почав асоціюватись з відповідним стилем.
1940-ві стали справжнім трампліном для популярності закладу. І це продовжилось у 1950-х та 1960-х рр. Монте Прозер з усіх сил відстоював свій проєкт й тому працював пліч-о-пліч з Поделлою. Перший відповідав за розваги, атмосферу й імідж, а другий керував кухнею й офіціантами. І їхні стилі кардинально різнились. Якщо один вкладав всю душу у клуб й давав творчу енергію цьому місцю, то інший відзначався жорстокістю. Зрештою Прозера звільнили, а клуб повністю перейшов до мафії та її прихильників. Проте той період був золотим для закладу. Сцена гуділа від різних шоу, на ній виступали музиканти, коміки й артисти різного ґатунку, знаменитості сходились зі всього Нью-Йорку й в клубі був аншлаг.
Так тривало до 1972 року, тоді клубом керував мафіозі Джо Галло. У 1973 помер Жюль Поделл й Copacabana закрився на три роки. Відновити роботу вдалось лише у 1976 році. А новими керівниками стали Джон Джуліано, Пітер Дорн та Рон Голлік. Колишню популярність заклад здобув завдяки пісні Баррі Манілоу. Тоді ненадовго повернулась згадка про найкращі часи клубу, яка дозволила поностальгувати ньюйоркцям. Далі на заклад чекала серія переїздів. Він то закривався, то відкривався. А все через пошук відповідного місця, ліцензії, пандемію й інші обставини. З 2022 року Copacabana працює на 625 West 51st Street.
Життя клубу
Життя в Copacabana здавалось казкою, в яку багаті та знамениті із задоволенням щодня занурювались. Клуб був елітним місцем, куди могли потрапити лише заможні, авторитетні та впізнавані люди. Тож, якщо у вас не було заброньованого столика чи не знайшлось лишніх грошей в кишені, ви б не змогли туди потрапити. Заклад усім своїм виглядом передавав атмосферу однойменного пляжу й пропонував розваги на будь-який смак. Придумав цю всю атмосферу Монте Прозер, а втілив її Кларк Робінсон. Саме так ожили численні колони й пальми, блиск та бархат, яскраві кольори та велична сцена й безліч столиків між цим всім розмаїттям. Не менш вдалою була й локація клубу, який розмістився в підвалі the Hotel Fourteen. А це було дуже зручно для гостей, які приїжджали з інших міст, та тих, хто затримувався допізна. І, як відомо, опівночі все тільки починалось.
Клуб був приречений на успіх, адже його задум й втілення були однаково чудовими. Copacabana відразу ж став центром нічного життя Нью-Йорка та здобув статус недоторканності. Люди сюди йшли за враженнями та особливим статусом. Заклад поєднував все необхідне для вдалого проведення вечора й ночі. Відвідувачі могли повечеряти, випити міцний коктейль, залишитись на розважальну програму, послухати зірок сцени, натанцюватись досхочу та зарахувати собі світський вихід. Клуб привертав задосить уваги. Щоночі біля нього чергували папараці, а зранку вже можна було прочитати свіжу хроніку. Однак всередину фотографів не пускали, адже там світлини робила своя людина. Так забезпечували конфіденційність та безпеку гостям. Уся програма Copacabana транслювалась по радіо й слухачі могли насолоджуватись вишуканою музикою та дізнатись список тих, хто відвідав клуб. Тож зовсім скоро заклад став головним майданчиком для музикантів.
Тут виступали як початківці, так і знаменитості. А сцена клубу автоматично давала тобі славу та визнання. Серед відомих імен були Сем Кук, Френк Сінатра, Семмі Девіс-молодший, Пеґґі Лі, Елла Фіцджеральд, Кілі Сміт, Джонні Рей, Supremes, Temptations, Дін Мартін та Джеррі Льюїс й інші. Зірки американської сцени з’їжджались сюди з різних міст, а їхні виступи ставали справжньою сенсацією. І скільки б клуб не розширявся, охочих потрапити на шоу було набагато більше. Тож кількість місць варіювалась від 400 до 1500. Ну а щодо їжі, то відвідувачі ласували стравами китайської та французької кухні. І меню закладу викликало не менший фурор ніж розважальна програма. Благодійні заходи, виступи співаків, коміків, шалені танці, таємні угоди – Copacabana якнайкраще відповідав духу часу, коли був створений.
Copa Girls
Беззаперечними зірками відомого нью-йоркського клубу були Copa Girls. Артистки представляли найкраще жіноче шоу в місті й зачаровували усіх відвідувачів закладу. Вперше вони були представлені публіці у 1941 році й виступали аж до 1969, коли Copacabana вже втратив свої золоті часи. Частково це було пов’язано й зі звільненням дівчат. Керівником колективу був Джек Ентраттер, який дуже швидко просувався кар’єрними сходинками. Щойно він влаштувався на роботу у клубі, то відразу став співвласником та продюсером шоу. І попри його зв’язки з мафією, він все ж добре виконував свої обов’язки. Copa Girls захоплювались, про них усі говорили, їх виступи ставали аншлаговими, а дівчата стали справжніми зірками.
Шоу Ентраттера здобуло надзвичайну популярність завдяки його творчому баченню й тонкому розумінню світу розваг. Чоловік відмовився від стандартних виступів, коли дівчата мали танцювати складні партії й виконувати безліч завдань одночасно. Через це, на думку Джека, артистки втрачали своє сяйво й харизму. Натомість продюсер хотів бачити красу, легкість та грацію. Саме тому під час кастингу він звертав увагу на зовнішність дівчат й відсував на другий план їхні танцювальні вміння. Все, що він хотів, – це знайти красиві обличчя. Ну і, звичайно ж, Copa Girls мали найкращі костюми, зачіски та макіяж. Так, один комплект коштував від 4000 доларів й він міг бути прикрашений пір’ям, хутром, блискітками й іншими деталями. А таких костюмів було багато й до кожного образу дівчата відповідно фарбували волосся.
Copa Girls виступали 7 днів на тиждень й давали щодня по три шоу. Перше починалось о 20:00, друге – опівночі, а останнє було о 2 годині ночі. Публіка була шаленою й інколи дівчата заледве могли пройти між столиками. І найкраще їх назвати саме артистками, адже вони і танцювали, і співали, і взаємодіями з публікою, і вражали своєю енергією. Однак спілкуватись з відвідувачами під час роботи їм заборонялось. Саме тому вони вдавались до хитрощів, швидко перевдягаючись між виступами та поспішаючи на побачення. Ну а для гостей неабиякою честю було з’явитись з кимось з артисток. Навіть найвідоміші чоловіки в Copacabana залицялись до учасниць шоу. А коли клуб зазнав занепаду, Copa Girls однаково зуміли втримати свій успіх. Дівчата об’єднались поза закладом й почали нову сторінку своєї історії.
Мережа закладу
Слава про Copacabana швидко розійшлась у світі розваг. До клубу з’їжджались зірки зі всієї Америки. Він вражав своєю атмосферою, яку навіть неможливо було пояснити. Смачна їжа, блискучий інтер’єр, відомі виконавці, красиві танцівниці, популярність й небезпечні зв’язки вабили усіх. Тому не дивно, що успіх клубу намагались повторити. І першим зробила це людина, яка мала безпосередній зв’язок з Copacabana, – Джек Ентраттер. Він вирішив, що західному узбережжю теж потрібен такий заклад. І вже в 1952 році продюсер розпочав роботу над цим. Саме тоді у Лас-Вегасі відкрився готель Sands і у ньому з’явився клуб – Copa Room. Все було так само, як і в Нью-Йорку. А за атмосферу там відповідав Ентраттер, який був названий містером розваг.
Хоча готель став один із багатьох у місті, проте особливим його зробив саме Джек. Він приніс феномен Copacabana. Чоловік зібрав у новому місці новий склад Copa Girls, який відразу ж вразив публіку. Дорогі костюми, харизматичні дівчата та яскраві виступи сколихнули Лас-Вегас. Інші заклади намагались повторити той успіх, проте Copa був один-єдиний. Сюди також почали з’їжджатись відомі виконавці, які записували альбоми й давали незабутні концерти у клубі. Місце стало важливою сценою для артистів, адже воно могло зробити будь-кого відомим або повернути колишню славу. А у 1981 році за тим самим сценарієм готель відкрив свій клуб в Атлантик-Сіті. Можливо, це вдалось зробити завдяки щасливому збігу обставин чи завдяки відмінному чуттю у розважальній сфері. Проте ті часи були золотими як для Copacabana, так і для інших клубів. Ну а зараз вони залишились хіба що в спогадах.
