Понад 180 років тому в Нью-Йорку відбулася історична подія — заснували симфонічний оркестр у Сполучених Штатах, який є одним з найстаріших не тільки в Нью-Йорку, а й у світі. «Philharmonic-Symphony Society of New York, Inc.», більш відомий як Нью-Йоркська філармонія (NYPO) є одним з найпрестижніших симфонічних оркестрів у світі. Він відіграє провідну роль в американському музичному житті від моменту свого заснування з 1842 року. У народі головний американський оркестр називають «великою п’ятіркою». Будинок філармонії — це «David Geffen Hall», який розташований у найбільшому мистецькому комплексі Лінкольн-центр, що в Нью-Йорку. Далі на new-york-trend.
Історія NYPO починалася з невеликого кооперативу місцевих музикантів, а згодом стала провідним оркестром культурної столиці міста Нью-Йорка.
Нью-Йоркська філармонія дає приблизно 180 концертів на рік, з успіхом гастролює як у Сполучених Штатах, так і за кордоном. Творчий колектив фінансується завдяки продажу квитків, державних грантів, благодійного фонду, а також — на корпоративні та індивідуальні благодійні внески.
Свій престиж та всесвітню славу симфонічний оркестр отримав завдяки праці багатьох видатних композиторів та диригентів. Серед них такі відомі зірки — Артуро Тосканіні, Леонард Бернстайн, Зубін Мета та Курт Мазур. Щоразу до складу Нью-Йоркської філармонії мріє потрапити велика кількість відомих імен класичної музики: солістів і диригентів, щоб творити далі історію легендарного симфонічного оркестру Америки.
Дізнайтеся більше про славетну історію Нью-Йоркської філармонії.
Перші концерти новоствореного музичного колективу
У ХІХ столітті Нью-Йорк був дедалі більшим мегаполісом та входив до десятки найбільших міст світу. У місті були зосереджені талановиті групи музикантів, багато з яких були емігрантами з Німеччини. Кілька професійних музикантів на чолі з американським скрипалем та диригентом Урелі Кореллі Хіллом організували групу Philharmonic Society of New York, щоб відіграти три концерти на рік для своїх шанувальників та передплатників.
В орендованому залі «Apollo Rooms» у грудні 1842 року відбувся перший виступ Нью-Йоркської філармонії, оркестр зіграв П’яту симфонію Бетховена. Усі зароблені кошти за сезон активної праці розподілялися порівну між учасниками. За перший рік існування група заробила 1855 доларів, а за другий рік — 2500 доларів. Молодий оркестр одразу став успішним.
Група грала популярну сучасну музику епохи: Бетховена, Гуммеля, Россіні, Берліоза та Верді. Окрилені успіхом, колектив оркестру планував побудувати для своїх виступів постійний концертний зал. Щоб допомогти у зборі коштів, група створила компанію в 1853 році. Творчий колектив пережив фінансову нестабільність, пожежі та громадянську війну, а також конкуренцію з боку інших оркестрів Нью-Йорка.
Одним з основних конкурентів на музичній ниві був Бруклінський філармонічний оркестр на чолі з диригентом Теодором Томасом. Нью-Йоркська філармонія хитро переманила Томаса, запропонувавши йому зарплатню у 2500 доларів. За той час, коли Теодор Томас був у команді Нью-Йоркської філармонії, значно зросла фінансова стабільність компанії.
Заможні меценати та конкуренція у музичній сфері
У 1880-х роках на керівництво оркестру вплинули багаті нью-йоркські меценати, а посаду президента почали займати найзаможніші жителі мегаполіса. У 1902 році президентом філармонії став американський мультимільйонер Ендрю Карнегі. Оркестр переїхав до нового концертного залу «Карнегі-Холл», який і подарував Ендрю Карнегі.
За активної позиції нового президента, до оркестру почали долучати відомих талановитих європейських диригентів. Не зважаючи на всі зусилля, Нью-Йоркська філармонія вперто конкурувала з іншими оркестрами високого рівня в регіоні.
Завдяки вагомій фінансовій підтримці багатих спонсорів, які вкладали десятки тисяч доларів власних грошей на витрати оркестру, музиканти отримували гарантовану зарплату в 35 доларів на тиждень. До того ж оркестр відтепер міг грати більше концертів та гастролювати.
Американський видавець та журналіст Джозеф Пулітцер заповів Нью-Йоркській філармонії 500 000 доларів, які значно розширили можливості оркестру.
Філармонічно-симфонічне товариство Нью-Йорка
Починаючи з 1923 року колектив філармонії зробив перші записи на радіо, які охопили широку аудиторію. Трохи згодом оркестр розпочав серію літніх концертів на стадіоні, збираючи усіх своїх прихильників. У 1928 році відбулося грандіозне об’єднання двох основних конкурентів у Нью-Йорку: філармонії та Національного симфонічного оркестру. Офіційна назва новоствореного об’єднання — Філармонічно-симфонічне товариство Нью-Йорка.
Геніальний диригент Артуро Тосканіні
Найхаризматичніший диригент, красивий темпераментний італієць, який творив неймовірні інтерпретації на сцені Нью-Йоркського філармонічного оркестру. Тосканіні став головним диригентом у 1930 році, який з того часу збирав величезні натовпи шанувальників у Карнегі-хол.
У найскрутніші роки Великої депресії філармонія опинилася у фінансовій скруті, проте видатному диригенту Тосканіні платили досить високу зарплату (100 000 доларів за десять тижнів виступів). Але керівництво вважало цю суму виправданою, адже коли Артуро Тосканіні не було на сцені, продажі квитків різко зменшувалися. Хоч зарплатня інших музикантів була скорочена та становила близько 90 доларів на тиждень.
Під час Другої світової війни філармонія грала у військових містечках, на військових базах і в госпіталях. Колектив оркестру передав Червоному Хресту дві машини швидкої допомоги, які були куплені на кошти компанії.
Талановитий американець Леонард Бернстайн
Будинок філармонії, Карнегі-хол, планувалося знести, і тому оркестр змушений був знайти нове приміщення до 1959 року. Через три роки філармонія переїхала до нового залу Лінкольн-центру. Зал філармонії був ретельно спроєктований, але не був акустично збалансованим. Саме тому через кілька місяців після відкриття, розпочали капітальний ремонт. Реконструкція тривала три місяці та коштувала 1,25 мільйона доларів.
Зміни відбулися і в колективі, новим диригентом став американець Леонард Бернстайн. Він палко захищав та популяризував американську музику, був диригентом дитячих концертів філармонії та безкоштовних концертів у парку. За час його роботи оркестр значно збільшив кількість концертів, а безкоштовні концерти філармонії просто неба збирали величезну аудиторію.
З часом Нью-Йоркську філармонію стали ототожнювати з Бернстайном, який вдихнув шалену енергію в роботу оркестру. Крім того, за ініціативи Леонарда Бернстайна оркестр зробив близько 200 записів, які дуже добре продавалися. Оркестр розширив свій репертуар, граючи все: від барокової музики до електронних композицій.
Під керівництвом геніального Леонарда Бернстайна оркестр досяг музичної вершини.
Кожного сезону колектив Нью-Йоркського оркестру наживо спілкується з мільйонами шанувальників не тільки в Нью-Йорку, а й у різних куточках світу. З успіхом створюють записи для радіо та телебачення, а також влаштовують благодійні концерти просто неба. Нью-Йоркська філармонія відіграє важливу культурну роль у Нью-Йорку, Сполучених Штатах Америки та загалом у світі. Продовжуючи свою славетну 180-річну історію, Нью-Йоркська філармонія продовжує творити натхненну музику, довершені музичні постановки, які з захватом сприймаються їх публікою.
