Одним з найпрестижніших оперних театрів у світі є «Метрополітен-опера», що у Нью-Йорку, яка також відома як «The Met». Це яскравий простір для талановитих співаків, диригентів, композиторів та найкреативніших режисерів, дизайнерів, художників, а також хореографів з різних куточків світу. Далі на new-york-trend.
Від початку заснування оперного театру, творчий колектив щодня підвищує театральні стандарти, збільшуючи кількість нових постановок та запускає низку ініціатив для залучення більшої аудиторії на міжнародній арені. Найкреативніші режисери, які працюють в оперному театрі, навіть створили успішну серію Live – трансляцій вистав та постановок в якості HD у кінотеатрах по всьому світу. Така ініціатива викликала захват у публіки та стала дуже вдалим проєктом. До того ж поціновувачі оперного та театрального мистецтва високо оцінюють усі постановки та вистави. «Метрополітен-опера» постійно представляє геніальні твори класиків поряд з сучасними шедеврами.
Спробуємо дізнатися трохи більше про заснування найпрестижнішого оперного театру в Сполучених Штатах Америки.
Забаганка мільйонерів, або Заснування оперного театру
З середини ХІХ століття єдиним оперним театром у Нью-Йорку була Академія музики, яку побудували на внески елітного прошарку населення великого міста. Відвідувати оперні вистави було привілеєм дуже заможних та поважних містян. Лише найстаріші та найвідоміші родини володіли місцями в ексклюзивних ложах театру.
В архівних джерелах навіть зустрічається дотепний коментар німецької оперної співачки Ліллі Леманн з приводу цього. Одного вечора, коли дружина спадкоємця найбагатшої родини Вандербільтів (в Сполучених Штатах на той час) не змогла потрапити до театру, її це дуже засмутило. Щоб догодити дружині, її чоловік вирішив побудувати найрозкішніший оперний театр. Так, мова йшла про заснування славнозвісного оперного театру «Метрополітен-опера» – найважливішої установи оперного мистецтва в Сполучених Штатах Америки.
Після завершення Громадянської війни в США «новій багатій» аристократії не вистачало приватних лоджій в оперному театрі Академії музики. У 1880 році група заможних бізнесменів, які були вкрай незадоволені розташуванням і кількістю місць у старому театрі, вирішила побудувати власний. Багаті та імениті запропонували побудувати новий оперний театр, удвічі більший за Академію, з трьома ярусами приватних лож. Загалом 70 акціонерів надали 1,7 мільйона доларів, які були необхідні для купівлі землі та будівництва оперного театру на Бродвеї та 39-й вулиці.
«Метрополітен-опера» була відкрита 22 жовтня 1883 року. Дж. К. Кеді спроєктував будівлю у стилі італійського ренесансу з величними романськими панелями. Місцеві жителі його прозвали «Пивоварня з жовтої цегли» або «Склад» за типовий зовнішній вигляд промислової будівлі. Хоча були й інші, які вважали інтимний інтер’єр «Метрополітен-опера» дуже привабливим. Цікаво, що архітектор жодного разу не проєктував такі споруди та навіть ніколи не заходив до театру. Саме тому структура цієї будівлі, хоч і дивовижна, проте мала кілька функціональних недоліків.
Загалом оперний театр візуально відповідав потребам вищого класу. Тогочасні лоджії в опері були найкращим місцем для демонстрації коштовностей і розкішних суконь, які носили жінки вищого класу Нью-Йорку. Нова будівля «Метрополітен-опера» стала новим місцем для зібрань місцевої еліти.
Сезон вистав у новозбудованому театрі відкрили оперою «Фауст» Шарля Гуно за участю Крістін Нільссон та Італо Кампаніні. Спочатку в оперному театрі виступали майже виключно європейські артисти та композитори, але все ж переважали опери німецького композитора Ріхарда Вагнера. Але з часом почали виступати американські артисти, диригенти та оперні співаки.
Пожежа у театрі та мільйон доларів на реконструкцію будівлі
Наприкінці серпня 1892 року художник-декоратор випадково кинув недопалок цигарки у відро з розчинником. Оперна зала спалахнула миттєво, полум’я швидко поширилося на дерев’яні декорації. Приміщення театру були знищені.
На реконструкцію були потрібні значні кошти – майже мільйон доларів, але акціонери компанії «Carrère and Hastings» впевнено приступили до нового проєкту. Новий простір навіть буде покращено, додавши 350 нових місць і збільшену зону для стоячих глядачів. У 1906 році було встановлено фірмові золоті дамаські сценічні завіси, що повністю завершило внутрішнє оформлення оперного театру.
Театр опинився під загрозою знесення в 1938 році, але 1 мільйон доларів у вигляді подарунків від громадськості врятував культурний простір.
Знищення старої будівлі театру та побудова нової «The Met»
Після Другої світової війни американські політичні, фінансові та культурні лідери вирішили скористатися економічною слабкістю Європи, щоб перетворити Нью-Йорк на міжнародну культурну столицю. Але для цього потрібно було побудувати новий оперний театр, який відповідав би усім вимогам та правилам. Не зважаючи на елегантність і бездоганну акустику, будівля старої «Метрополітен-опера» гостро не мала технічних засобів, особливо на сцені та за лаштунками.
Будь-які спроби та намагання знести та замінити «Метрополітен-опера» наштовхнулися на багатомільйонну кампанію зі збереження історичних пам’яток «Save the Met». Навіть у Міністерстві внутрішніх справ США визначили, що «Метрополітен-опера» має право бути визначною пам’яткою національної історії. Не зважаючи на значні зусилля «Save the Met», Асоціація Метрополітен-опера відмовилася від цього визнання, бо вже мали в планах замінити оперний театр.
Після довгих обговорень було вирішено, що нова «Метрополітен-опера» приєднається до «Проєкту оновлення Лінкольн-центру», який запропонував американський урбаніст Роберт Мозес. Лінкольн-центр мав стати визначним культурним центром, здатним піднести Нью-Йорк до рівня Лондона, Парижа чи Відня.
Унікальна оздоба по-королівськи
Новозбудований «Метрополітен-опера» вражає не лише масштабністю, але й унікальною оздобою. У залі глядачі відразу звертають увагу на стелю, яка покрита золотом. Понад мільйон аркушів золота, кожен з яких у 23 карати, були ретельно нанесені на стелю один за одним. Процес був тривалим, але сама американська держава уповільнила його: щоб не спустошувати свої запаси.
До того ж важко не помітити чудові люстри у фоє та залі для глядачів. Це був подарунок Сполученим Штатам Америки від Австрії на знак подяки за план Маршалла. Вони є особливими елементами внутрішнього декору.
У 1995 році на сидіннях у залі були встановлені невеликі екрани, які дозволяли глядачам читати субтитри до твору, що полегшувало сприйняття.
Репертуар «Метрополітен-опера»
Креативний колектив «The Met» на початку свого великого шляху в мистецтві кілька разів змінював курс, тонко відчуваючи настрої та уподобання публіки. Спочатку всі постановки виконували італійською (зокрема «Кармен» і «Лоенґрін»), потім – німецькою («Аїда» та «Фауст»), перш ніж зупинилися на виконанні більшості творів мовою оригіналу.
«Метрополітен-опера» завжди залучала найвидатніших артистів світу. Оперні діви Крістіна Нільссон та Марселла Сембріх з успіхом відкривали кожний новий сезон. Німецька оперна співачка Ліллі Леман виконувала головні партії в репертуарі Ріхарда Вагнера. Трохи згодом до колективу долучилися відомі американські оперні діви Емма Імс, Ліліан Нордіка, Джеральдіна Фаррар, австралійська зірка опери Неллі Мельба та французька співачка Емма Кальве в компанії італійського оперного співака Енріко Карузо.
Сучасний «The Met» продовжує представляти найкращих талантів з усього світу, а також відкриває та навчає молоде покоління артистів.
