Девід Рассел – відомий кінорежисер із Нью-Йорка

Девід О. Рассел відомий як своїми роботами, так і незвичайним характером. Режисера вважають геніальним творцем з надзвичайно складною вдачею, проте це не завадило йому залишити помітний слід в американському кіно. Хоч він сам створює фільми, проте про нього теж можна зняти цікаву стрічку. Численні нагороди, провали й успіхи, суперечливі сценарії, скандали з зірками – Девід О. Рассел не втомлюється додавати краплю хаосу у цей світ. Далі на new-york-trend.

Пошуки себе

Як відомо, сім’я й дитинство сильно впливають на формування кожної особистості. Якнайкраще цю теорію доводить Девід О. Рассел, на творчий почерк якого й вплинули родичі, середовище зростання та можливості його сім’ї. А ріс майбутній режисер у Ларчмонті, де й формував свій характер. Хоч юний Девід і захоплювався багатьма речами, проте в дитинстві не можна було точно сказати, що він виросте режисером. Хлопець читав багато книжок, вів шкільну газету та мріяв стати письменником. І хоч він також дивився чимало фільмів, поринав у їх світи та вивчав відповідні журнали, Девід завжди знав, що присвятить себе перу. А це і не дивно, адже його батько та мати працювали у видавництві Simon&Schuster. Саме тому дім сім’ї завжди був заповнений літературою та людьми, які обожнювали книги. 

Девід Рассел вступив до коледжу Амхрест, де вивчав англійську мову та політику. Цим сферам він і присвятив своє життя після навчання. Майбутній режисер поїхав викладати в Нікарагуа, встиг попрацювати офіціантом і барменом й прийшов до своєї теперішньої праці. А сталось це під час роботи громадським організатором. Девід навчав людей граматики в Льюїстоні та Бостоні, допомагав їм розкривати свій потенціал та набирався натхнення, спостерігаючи за мешканцями. А ще він фільмував чи не все, що потрапляло під його пильне око. Саме тому перший його досвід – це документальні короткометражні стрічки. У цих пошуках власного призначення Рассел й зрозумів, що він хоче створювати фільми. Історія режисера унікальна ще тим, що він не закінчив жодної школи у цій сфері, проте митець завжди відповідає журналістам, що навчається в робочому процесі протягом усього життя. 

Свій перший короткометражний фільм Девід О. Рассел зняв у 1987 році про бінго-салон у Мені – Bingo Inferno, а наступною його роботою була стрічка 1989 року – Hairway to the Stars. Обидві роботи були представлені на кінофестивалі Sundance й дали поштовх до розвитку його кар’єри, адже митець отримав грант від Ради мистецтв Нью-Йорка. Хоч кошти були витрачені не за призначенням, проте він створив фільм Spanking the Monkey, який допоміг режисеру заявити про себе та назавжди закарбував за ним образ суперечливого митця. А далі за порадою Гарві Вайнштейна Девід не марнував миттєвої впізнаваності та почав створювати дедалі більше стрічок.

Відомі роботи

Першою великою роботою Девіда О. Рассела стала комедія Three Kings, яка вийшла у 1999 році. Фільм торкається війни в Перській затоці, проте не позбавлений гумору, адже в ньому троє американських солдатів намагаються розбагатіти, знайшовши золото. Режисера завжди цікавила політика, тому він хотів зробити велику картину про світ конфліктів, де насильство переплітається з залаштунковими іграми та життям звичайних людей. Він зміг висловитись через свою роботу та привернути увагу суспільства, адже, як казав Девід, в кожній комедії є трохи трагічності й навпаки. Фільм зібрав неймовірну кількість схвальних відгуків, коштів та прихильність фанатів, що дозволяє йому залишатись на вершині творчості Рассела.

Особливою стрічкою для режисера є Silver Linings Playbook, прем’єра якої відбулась у 2010 році. Окрім того, що у ній грають Бредлі Купер, Дженніфер Лоуренс та Роберт де Ніро, ця робота ще є дуже особистою для Девіда Рассела. Фільм розповідає історію Пета Солітано, який має біполярний розлад. Він намагається жити своє життя, привести все до норми після психіатричної лікарні, насолоджуватись часом з сім’єю та спілкуватися з жінкою, яка бореться з депресією. Режисер взявся за екранізацію книги Метью Квіка, тому що він вже давно планував зняти подібний фільм заради свого сина, у якого ще в 1999 році були виявлені емоційні розлади. Для Девіда ця робота виявилась найскладнішою, проте настільки ж важливою. А його син грає у фільмі допитливого сусіда, який запитує про проблеми головного героя, хоча в житті все відбувається навпаки. Ну а найголовніше те, що Метью Рассел надзвичайно пишається батьковою роботою.

Неможливо не згадати про American Hustle – комедію, яка вийшла у 2013 році. Вона розповідає про скандал ABSCAM, шахраїв та людські недоліки. Девід Рассел досліджує кожного персонажа, психологію вчинків та стосунків. Він запропонував глядачам, як режисер сам каже, насичений досвід життя. Ну а митець вирішив взятися за цю історію ще під час зйомок Silver Linings. Це була любов з першого погляду, адже чоловік надзвичайно захопився персонажами й масштабом розповіді, а тому відразу почав думати про акторів, які б могли зіграти у фільмі. Унаслідок постав ще один світ Девіда О. Рассела, який приніс ще більше визнання автору.

Усі роботи режисера неможливо описати одним словом чи підібрати конкретний жанр. Митець береться за все, що йому подобається, й додає до цього свій власний почерк. За його плечима безліч номінації на премію “Оскар”, “Золотий глобус”, BAFTA, він приніс чимало відзнак своїм акторам, проте й зазнав декілька невдач. Ну а злети та падіння й формують його як професіонала своєї справи.

Злий геній

Девід Рассел, окрім своєї роботи, привертає увагу ще й характером. Агресивний, геніальний, творчий, грубий, дивний, відвертий – все це і поєднує у собі чоловік.

Режисер дивує своєю вдачею та творчим процесом, адже робить те, що не звикли бачити інші. Як каже сам митець, він є автором емоційно насичених, комедійних та часто особистих фільмів. Рассел любить спостерігати за людьми, тому його персонажами можуть стати жителі всієї країни. Чоловік черпає натхнення з буденних речей, яким надає особливого сенсу, адже вважає, що варто насолоджуватись кожною миттю. А навчився він цього з самого дитинства. Його сім’я – це суміш неймовірних особистостей, які мають різні погляди на життя, релігію та все на світі. Саме в такому середовищі ріс режисер, а батьки не змушували його підтримувати когось, тому ще в юному віці він мав змогу все досліджувати. Його роботи часто називають хаотичними, проте автор завзято пояснює кожен момент, адже для нього все є впорядкованим. А найважливішою рисою для Девіда став гумор, який є справжнім, може бути і темним, і світлим.

Ну а найкраще його описують люди, яким довелось працювати з режисером. Так, Спайк Джонс відзначає неймовірний розум Рассела та його відкритість, адже він говорить все, що думає. А от для Дженніфер Лоуренс він є найулюбленішим режисером й у них дуже теплі взаємини. Акторка неодноразово казала, що він і її родина – це ті люди, з якими жінка може бути справжньою. Вони з Девідом можуть кричати один на одного, а в наступну мить вже миритися. А ще Дженніфер називає режисера милим маніяком. Проте в характері Рассела є і свої недоліки. Так, багато акторів не готові працювати з ним, навіть визнаючи його геніальність. У Девіда були конфлікти з Джорджем Клуні, Лілі Томлін та Емі Адамс, які звинувачували його в агресії та образливому ставленні. Мистецький світ розділився на тих, хто знайшов спільну мову з режисером, і тих, хто не готовий терпіти особливостей його характеру.

Ініціативи Девіда

Девід Рассел висловлює свою думку не лише через фільми, але й ініціює важливі проєкти. Особливою темою для нього є і завжди буде психічне здоров’я. Саме тому митець постійно намагається звернути увагу суспільства та організувати корисні заходи для людей. Так, у 2013 році Девід зустрівся з Джо Байденом щодо законопроєкту про психічне здоров’я, а вже через рік взяв участь в дискусії Paley Center for the Media. Корисною ініціативою також є Glenholme School, яка навчає дітей з депресією, тривогою, СДУГ, РАС і т.д. Режисер каже, що команда створює інфраструктуру, де вони можуть відчути творчу, співчутливу, натхненну та керовану незалежність.

Іншим напрямом його діяльності є підтримка юних талантів. Так, ще у 2002 році Рассел приєднався до Ghetto Film School, яка надає дітям можливості досліджувати мистецтво, кіно, знімати фільми в інших країнах та вивчати ремесло. Ну а Девід дуже самовіддано присвячує себе школі, адже не втомлюється просити своїх колег та друзів виступити перед студентами, хоч чекати доводиться довго. Школа розширилась до філії в Лос-Анджелесі та після фільму Joy організувала допомогу для жінок, які прагнуть працювати в медіа.